IShowSpeed показав нічний Шеньчжень — і мільйони людей вперше засумнівалися: а може, нам весь цей час показували не той Китай?
Розбираємось, як країна, яка ще у 1980-х була рибальським селом на 30 тисяч людей, стала другою економікою світу — і чому це не врятувало її репутацію. Ден Сяопін і реформи «відкритості», угода з Ніксоном 1972-го, вступ до WTO у 2001-му, план Made in China 2025 — і паралельно провальний рейтинг soft power, де Китай у 2021-му падає на історичний мінімум. А потім — цілі структури для роботи з блогерами, конкурс «My China Story» і державні гроші за тури інфлюенсерам.
Це історія про те, як держава застосувала класичний influencer marketing у масштабах цілої країни: знайшла носіїв довіри, коли пряма пропаганда провалилась, і монетизувала те, у що досі вірить покоління, яке не вірить урядам. Виявляється, бренд-репутацію можна відбудувати навіть після десятиліть поганого PR — якщо знайти правильний канал довіри.
Приємного перегляду!
